"Листи щастя" чи як працює американська освітня бюрократія?

Квітень 2009 рік

Настав час коли ВНЗ стали розсилати свої рішення на рахунок прийняття студентів. Отож я теж чекав. Коли я отримав таке повідомлення я був, мягко кажучи, в шоці. Виявилось що мене всі інститути крім одного (City Tech) не прийняли. Я пішов до шкільного радника по абітурієнтським поступленням. Вона передзвонила в той центральний університет щоб запитати моє питання і їй сказали що вони ще не отримали ті самі документи про які я вже писав вище. Радник мені сказала що ті документи напевно ще затримались в іншому відділі тому і вийшла така ситуація. Вона сказала мені ще почекати пару тижнів щоб університет переглянув мою анкету. Я почекав ті пару тижнів після чого звернувся знову щоб взнати як там в них цей процес проходить. І знову отримав відповідь що цей процес ще незавершено.

Отже я вирішив сам дзвонити в університет та його інститути. Коли я дзвонив я пояснював свою ситуацію і мені ввічливо сказали що вони ще не завершили процесування моєї анкети а також порадили звертатись в інститути прямо. Я подзвонив прямо в інститути де мені сказали що вони нічого не знають і сказали звертатись в центральний офіс університету. І так з інтервалом кілька днів цей цикл продовжувався пару тижнів. В кінці кінців ми з батьками вирішили відвідати офіси інститутів особисто. При відвідуванні Brooklyn college і Hunter college ми взнали що десь виникла якась помилка оскільки інститутські клерки робили дуже здивовані обличчя коли дивились на мої бали та оцінки і статус моєї анкети який світився написом “Неприйнятий”. Після таких новин вирішили ще заглянути в офіс Baruch college де клерк сказав що неприйнятий бо невистачає 20 балів. Проте ввічливо все пояснив і дав аппеляційну форму. Такі відвідини цих бюрократичних осередків виявились в досить ввічливій і приємній формі.

Отже через декілька тижні прийшли листи з Brooklyn college і Hunter college що повідомляли і вітали мене з вступом в їхні навчальні заклади. Вибирати було трохи важкувато оскільки це два досить непоганих коледжів, Hunter розташований в центрі мегаполіса а Brooklyn має дуже красивий кампус. Після деяких логічних роздумів ми зробили висновок що Brooklyn мені краще підходить ніж Hunter оскільки Hunter college є медично-орієнтованим інститутом. Отже першому коледжу я відправив згоду що я до них йду вчитись а іншому відмову що до них я не йду навчатись.

Ось так закінчився мій абітурієнтський процес. Після численних бюрократичних розмов і бігатні по різноманітних інстанціях я все таки добився того що поступив в досить не останній по рейтингу ВНЗ. Після такого веселого року я зробив висновок що завжди треба добиватись своїх цілей до останнього і все вийде так як запланував.