З Новим роком, браття милі, В новім щастю, в новій силі Радісно вітаю вас І бажаю, щоб в здоров”ю, В мирі, з братньою любов”ю, Відтепер ішов нам час. Щирій праці Бог поможе! Дай вам Боже все, що гоже! І.Франко
Щиро вітаю з новорічними святами! Бажаю всього найкращого у 2011 році і щоб всі нещастя залишилися позаду, в 2010!
Весь час ми мріємо, щоб Різдво та Новий рік були як найсніжнішими. Так от, цього року, 26-27 грудня можна вважати, що наші мрії збулись. 😀 Якраз після Різдва Нью-Йорк буквально завалило пухнастим сніжком! 🙂 В деяких місцях його глибина становила приблизно 20 дюймів. Це, до речі, найбільший снігопад, котрий мені доводилось бачити протягом мого перебування у Великому Яблуці. 🙂
Багато машин засипало по самі дахи. Автомобілісти відчайдушно намагалися розкопати свої засоби пересування.
Швидкість вітру була приблизно 30 миль за годину, а в деяких місцях, таких як на ось цій фотографії, пориви досягали 60 миль за годину. І це було досить відчутно, так як ледве можна було втриматись на ногах. На цій фотографії також ви можете побачити красиві снігові вихрі.
Вуличний рух помітно став менший. Автобуси перестали ходити.
Багато автомобілів внаслідок такого снігопаду стали виглядати як природні сніговики. 🙂
Піщаний пляж перетворився на сніжну пустелю.
Ось це вхід до метро, яке, звичайно, також не працює.
У школах та університах зараз і так різдвяні канікули, проте, якби були уроки, то їх швидше за все відмінили б, бо зараз всі такі заклади зачинені.
Багато людей зараз не працюють або працюють з дому через те, що неможливо дістатись до офісів, так як жоден транспорт не функціонує.
По телевізору весь час показають новини стосовно снігопаду.
Багато спортивних подій, на кшталт футбольного матчу в Нью-Йорку, було відмінено.
Нарешті побували біля центральної і, напевно, найбільшої ялинки міста Нью-Йорк, що знаходиться поблизу Rockefeller Center, хмарочоса, побудованого відомим філантропом Джоном Рокефеллером. Так як це було вчора, а саме 25 грудня на день Різдва, то там було дуже багато людей з сімями. Як правило, ця ялинка стоїть до 1 січня, бо в американців далі всі різдвяні свята вже закінчуються.
А це о 5й годині вечора, якраз тоді, коли ми туди прибули , показали ось таку красу.
Думаю, що кожен з вас хоча б краєм вуха чув, що є таке свято. Якщо ви хоч раз дивились американські фільми, то мали б помітити, що крім Різдва досить часто зображується і це свято. Це саме те свято, де збирається родина за святковим столом і де урочисто ріжуть печену індичку. Саме так воно і є, так як День Подяки є суто сімейним святом, щоб зібратись в безтурботному від навколишніх проблем середовищі. І дійсно його символом є індичка. Можливо, тому що це американське свято, а цей птах був нативним для континенту Північної Америки.
День Подяки святкується кожного року в останній четвер листопада. Це друге, після Хеллоуіну, про яке я писав раніше, найвідоміше свято, яке відзначають восени. Походження цього свята датується ще до середини 17 століття, саме тоді коли британські колоністи почали заселяти Північну Америку. Чому День Подяки? Тому що в тих колоністів був неврожай і голод, як тільки вони опинились на узбережжі Нового Світу. Нативні американці, індіанці, допомогли пілігримам не загинути від голоду і наступного року вони мали багатий урожай. Так ось власне за це вони були і вдячні. Більше про історію цього свята можете прочитати тут.
Цього дня люди дякують за все хороше, що сталось протягом року.
Літо цього року теж не обійшлося без подорожей по Америці. В кінці серпня та на початку вересня випала нагода зїздити в два, досить відомих на Східному Узбережжі, міста: Бостон та Філадельфію. Тому я вважаю, що моє літо 2010 дуже класно завершилось, так як ці поїздки залишили мені багато приємних спогадів. 🙂
Отже, спочатку ми поїхали в Бостон, штат Массачусеттс. Щоб туди добратись, перший раз користувались послугами американської залізниці. Тому ще до того, як приїхали в саме місто, мені було цікаво як же сам поїзд виглядає. Ми їхали поїздом фірми Amtrak, одна з найвідоміших залізничних компаній.
А ось і сам поїзд. 🙂
Всередині він дуже нагадував салон літака. В усякому разі у нас був вагон, де всі сидячі місця, які розташовані в два ряди. Також мене порадувало, що біля кожного вікна були розетки для зарядних пристроїв таких як: для ноутбуків, мобільних телефонів тощо. Порадувало саме, тому що їхали ми туди приблизно 4 години, бо досить далеченько знаходиться від Нью-Йорка, і, можна було підзарядити телефони, так як вони нам потім дуже знадобились довгими прогулянками по місту. 🙂 На жаль, тоді погода була, мягко кажучи не дуже хорошою. Виїжджали з Брукліна – був дощ, і приїхали туди так само дощило і небо було затягнуте свинцево-сірими хмарами без краю. Проте такі погодні обставини зовсім не завадили нашим планам побачити місто. 🙂 Як тільки приїхали і вийшли з вокзалу, то зразу різниця була відчутна між Нью-Йорком і Бостоном. Будинки звичайно набагато нижчі. Найвищі хмарочоси знаходяться в центрі, де є центральна площа з магазинами та багато всяких офісних і фінансових установ. Слово “найвищі”, звичайно, є відносним, бо звичайно вони нижчі за манхеттенські будівлі. 🙂
Бостонські вулички чимось мені нагадали Рівне, Львів чи навіть рідне Дубно, тому що вони не вилиті бетоном, а вистелені бруківкою та камінням. Житлові будинки з червоної цегли теж виглядають досить гарними та мальовничими.
Сам Бостон – місто не велике. Стосовно статистики, то його населення приблизно 500,000 і це до речі помітно. 🙂 Є також парки з фонтанами, деревами, дітьми тощо, найбільший з яких я охрестив місцевим Центральним Парком. 😉
Ліній метро там звичайно менше і вони називаються не літерами, як в Нью-Йорку, а кольорами, наприклад: Red Line, Orange Line і так далі. Самі електропоїзди виглядають старішими ззовні, а зсередини чимось нагадують елетропоїзди PATH (Port Authority of NY and NJ).
Бостон знаходиться на узбережжі , тому є гарна панорама з мосту на затоку, де стоять багато яхт.
Після прогулянки по центру ми перейши через міст в містечко Cambridge, де знаходиться Massachusetts Institute of Technology (MIT) .:D Кампус цього видатного технологічного інституту величезний.
Навколо цього ВНЗ знаходяться практично одні студентські гуртожитки, тобто недивно чому це містечко назвали Кембриджом. 🙂 Після того, як ми переночували в готелі, ми вирушили відвідати ще більшу знаменитість серед вищих навчальних закладів, а саме Harvard University. 😀
Як і передбачилось кампус цього університету сплановано у георгіївському стилі, тобто широка зелена галявина, оточена з корпусами вишуканої старовинної архітектури. Звідси, тут досить приємно погуляти та вчитись в такій атмосфері.
Чому я з такою впевніністю це говорю? Та тому що мій рідний Brooklyn College сплановано в саме такому стилі, і, до речі, він дуже схожий на Harvard University, тільки менший в декілька разів. 🙂 Недаремно його називають: “Harvard for the poor”, що перекладається як: “Харвард для бідних”. Знову ж, поняття “бідного” тут відносне, тому що вартість навчання в Harvard University в 8 разів вища ніж в CUNY. Відвідування кампусу цього знаменитого університету було заключенням нашої невеличкої подорожі у Бостон. Далі ми вже пішли чекати на поїзд, який відвезе нас назад в Місто, Що Ніколи Не Спить. 🙂
Про поїздку до Філадельфії читайте в наступній публікації. 🙂
Продовження буде…
П.С. Вже додав декілька власних ілюстрацій, тобто фотографій, цього міста, які думаю яскравіше покажуть вам мої враженняю. 🙂
Отже, нещодавно здається як тільки почався цей семестр, а вже менше ніж через два тижні він уже закінучується. Досить цікавий та яскравий був. Мені особисто дуже сподобалось і те як предмети викладаються, і те, що саме викладається 🙂
Вчора, у вівторок, день видався не менш цікавим та насиченим. Тиждень назад я отримав листа від декана, що за академічні успіхи мене було обрано в так званий Список Декана (Dean’s List) і запрошують відвідати відповідну конференцію (Dean’s List Reception) четвертого травня. Я трохи вагався піти чи не піти, бо думав, що нічого особливого. Але після того як відвідав, то повернувся повний позитивних емоцій. По-перше, всіх тих, кого нагородили цим місцем, зібрали на пентхаузі нашого студенського центру (за студентські кошти побудували окремий корпус, щоб студенти мали можливість, де відпочити, пограти, розслабитись і тд.). Я помітив, що той зал (Gold Room) був досить гарно організовано і прикрашено: круглі столи з білими скатертинами. Вікна на всю стіну і з них видно чудовий краєвид нашого кампусу та золотиста дзвіниця бібліотеки.
Спочатку коротко привітала нас ректор, потім проректор, ну і, як ведуча всього того заходу, дала промову декан. На більшості таких конференцій також прийнято пригощати у вигляді шведського столу. На цьому заході нас пригостили печивом з колою (спрайтом). В принципі заради чого варто було і піти, чи не так? 😉
Щоб потрапити до цього списку потрібно, щоб загальний бал був не нижче 5-ки. Він практично оновлюється кожного семестру, тобто якщо оцінки спустяться, то, очевидно, що з нього можна досить легко випасти. 🙂
В кінці, звичайно, видали наші сертифікати, що підтверджують цей почесний статус.
Також хочу ще зазначити, що в брошурі, де були перелічені всі учасники цього заходу, я помітив, що зустрічаються і українські імена та прізвища. 🙂 А саме дуже багато було галицького походження.
Щодо сесії, то екзамени в мене в такі дні: 24 травня – мистецтвознавство і дискретна математика, 25 травня – мат. аналіз, 26 травня – програмування. Так що починаю вже потрохи готуватись…
Досить часто люди говорять про те, що в Америці без власного автомобіля не обійтись. Ну, взагалі-то для більшості випадків це правдиво, так як основна частина США це невеличкі містечка та села, де місцеві торговельні центри та супермаркети знаходяться далеко не за рогом вашого будинку. Наприклад, під час моєї подорожі в Glen Spey, NY в самому містечку я знайшов тільки парочку мотелів та місцевих кафешок. Єдині місця, де там поблизу можна закупитись, помітив я по дорозі, які знаходяться за декілька миль від цього тихого містечка. Автобусних зупинок я там теж не бачив, от звідси і випливає, що ці чутки частково правдиві. Стосовно Secaucus, NJ, то ситуація трішечки інша, оскільки там вже можна знайти громадський транспорт, а саме автобуси, щоб доїхати чи то в Манхеттен, чи то в Джерсі-Сіті.
Проте, коли справа доходить до обговорення Нью-Йорка, то тут таких проблем не виникає. І думаю відповідь очевидна, так як це велике місто, мегаполіс, яке не припиняє приваблювати туристів з різних куточків як континента, так і світу в цілому.
Вся транспортна система міста Нью-Йорк адмініструється компанією МТА. Вона охоплює різні численні різновиду громадського транспорту: від автобусів та метро до поїздів. Маршрути руху є досить комплексними. Наприклад, назви ліній метро перелічують числа від 1 до 7 і літери від А до Z. Також на одній колії можуть їздити поїзди, які належать до зовсім різних ліній маршруту. Тобто, коли ви подорожуєте нью-йоркським метро, слід бути досить уважним. Інакше замість того, щоб потрапити в Манхеттен, ви можете опинитись в Квінс. 😉 До речі, раз я через таку неуважність і опинився в курйозній ситуації. Коли їхав поїздом F, який теоретично мав завести мене в Бруклін, майже під хату, то не почув, що в нього змінився розклад, і він поїхав по лінії С. Як наслідок, прийшлося довго і нудно вертатись назад поїздом А, а потім пересідати на альтернативний транспорт, який приблизно їде в мою сторону. Отже, у кожного поїзда є свій розклад, і залежно від періоду тижня чи навіть доби він може їздити по-різному.
Станції метро є досить різноманітними. По-перше, одні є надземними, а інші – підземними. По-друге, одні є новіші, а інші є не дуже новими, я б сказав, трохи древніми. 🙂 Інтерєр досить таки залежить від району, кварталу і боро, де станція знаходиться. Наприклад, станція Canal Street, що є в Чайнатауні, прикрашена китайськими ієрогліфами та чайничками на стінах. Щоб відчути всю велич і красу нью-йоркського метро, вам просто необхідно відвідати Times Square / 42nd Street, що є звісно серцевиною Великого Яблука і найбільшою станцією метро цього мегаполіса. Вона налічує близько 24 лінії маршруту, які тут перетинаються.
Одна з найбільших станцій метро
Вагони електропоїздів теж є досить симпатичними. Старі мають помаранчево-жовті, а нові – світло сині сидіння. Влітку в поїздах вмикають кондиціонування, то стає досить приємно зайти в такі вагони, особливо в 40-градусну спеку. 🙂 Хоча досить часто вони настільки охолоджуються, що можна подумати, що ви знаходитесь у холодильнику. 😉 Також перше, що я помітив, це те, що вагони вдвічі ширші за київські. Наприклад, якщо хтось заходить з дитячим возиком, то місця біля дверей ще вистачає на декілька людей.
Ось зразок інтерєру поїзда Кю (Q), яким я подорожую в коледж. 🙂
Q train
Також, окрім громадського транспорту, серед нью-йоркців досить популярний велосипедний транспорт. Тому ледь не кожен проспект має хоча б по одній велосипедній дорожці. Ось так жителі мегаполіса піклуються про свій здоровий спосіб життя. 🙂
Христос воскрес! Радійте, діти,
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий Хрест вінок!
Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
І звеселяють рідний край.
Л. Глібов
Ось уже 9 день чудової пори року: весни. Чому чудової? Та тому що природа пробуджується, теплішає, дні стають довшими тощо. Думаю я не маю продовжувати цей список, оскільки багато хто з вас знайомий з характеристиками весни. 🙂
Так от ближче до тематики мого щоденника. Цього року весна достатньо рання, так як минулі березні і навіть квітні були ще досить холодними. А зараз, наприклад, о 8-ій годині вечора температура приблизно 13 градусів тепла. Вчора я навіть зранку, поки добрався до коледжу, думав, аби швидше куртку вже зняти. 🙂
Хоча хто-зна, яка та весна буде далі. Адже тутешній клімат дуже мінливий. 🙂
Нью-Йорк є одним з найбільших міст світу. Це місто, де зосереджуються найбільші фінансові установи, де знаходяться одні з найвищих хмарочосів, куди люди зїжджаються з усіх, навіть найвіддаленіших, куточків світу. Саме тому, що сюди приїжджають люди з різноманітних країн, це місто налічує приблизно понад 100 мов та національностей, серед яких також є і виходці зі Східної Європи. Тобто, в цьому величезному мегаполісі є чимало наших співвітчизників, себто українців. Тут стільки національностей, тому що це велике місто стало немов початковою точкою для свіжих іммігрантів.
Українські іммігранти проживають у всіх 5 боро Нью-Йорка, але найбільше їх є у Брукліні, а саме в його південній частині. До цього моменту я повернуся трохи згодом. Досить часто чути відгуки про те, який страшний та небезпечний є Бруклін, оскільки там проживає багато чорного населення. Так, дійсно, це боро не є святим, але тут воно і не настільки погане, як про нього складають численні байки. Бруклін взагалі досить різноманітний і різнокольоровий стосовно рас та національностей. Тут є також досить багато євреїв, оскільки вони колись сюди мало не першими іммігрували, мусульман, латиносів, європейців, ну і трохи американців теж є. Все залежить від кварталу, по якому Ви зібрались гуляти чи в якому Ви бажаєте проживати, та від його рівня життя. Звичайно такі райони, як Coney Island чи Flatbush, є не дуже безпечними, оскільки там багато бідних живе. Їх рівень безпеки можна помітити по тому, як часто туди поліція з сиренами їздить. 🙂
Так от, я обіцяв вернутись до тематики Південного Брукліна, до якого входять Brighton Beach, Coney Island, Manhattan Beach, Sheepshead Bay.
Я збираюсь зупинитись на Брайтоні і описати, що ж це таке місце. Можливо, хто знайомий з російським та радянським кіноматографом, то памятає його зображення у фільмах “Брат 2” і “На Дерибасовской хорошая погода, а на Брайтоне опять идут дожди”. Цей район американці охрестили як Little Russia, або його неофіційно називають Little Odessa, оскільки на його вулицях можна почути досить багато одеситського акценту. 🙂 Тут також можна почути і нашу рідну мову соловїну. 🙂 Оскільки саме в цьому районі проживає багато іммігрантів, які нещодавно приїхали. Так як це місце знаходиться на узбережжі Атлантичного океану, то тут є чудовий пляж, де можна хоч ціле літо провести, а також бордвок (boardwalk) – така собі алея з деревяних дошок і з лавочками, де можна пройтись чи посидіти, помилувавшись океаном чи заходом сонця.
Також кажуть, що Бруклін – це єдине місце, де можна придбати наш рідний національний продукт, що є сало, та чорний хліб. Підтверджую, дійсно, так воно і є. 🙂
Якщо є якісь питання, звертайтесь. 😉
We use cookies on our website to give you the most relevant experience by remembering your preferences and repeat visits. By clicking “Accept”, you consent to the use of ALL the cookies.
This website uses cookies to improve your experience while you navigate through the website. Out of these, the cookies that are categorized as necessary are stored on your browser as they are essential for the working of basic functionalities of the website. We also use third-party cookies that help us analyze and understand how you use this website. These cookies will be stored in your browser only with your consent. You also have the option to opt-out of these cookies. But opting out of some of these cookies may affect your browsing experience.
Necessary cookies are absolutely essential for the website to function properly. These cookies ensure basic functionalities and security features of the website, anonymously.
Cookie
Duration
Description
cookielawinfo-checkbox-analytics
11 months
This cookie is set by GDPR Cookie Consent plugin. The cookie is used to store the user consent for the cookies in the category "Analytics".
cookielawinfo-checkbox-functional
11 months
The cookie is set by GDPR cookie consent to record the user consent for the cookies in the category "Functional".
cookielawinfo-checkbox-necessary
11 months
This cookie is set by GDPR Cookie Consent plugin. The cookies is used to store the user consent for the cookies in the category "Necessary".
cookielawinfo-checkbox-others
11 months
This cookie is set by GDPR Cookie Consent plugin. The cookie is used to store the user consent for the cookies in the category "Other.
cookielawinfo-checkbox-performance
11 months
This cookie is set by GDPR Cookie Consent plugin. The cookie is used to store the user consent for the cookies in the category "Performance".
viewed_cookie_policy
11 months
The cookie is set by the GDPR Cookie Consent plugin and is used to store whether or not user has consented to the use of cookies. It does not store any personal data.
Functional cookies help to perform certain functionalities like sharing the content of the website on social media platforms, collect feedbacks, and other third-party features.
Performance cookies are used to understand and analyze the key performance indexes of the website which helps in delivering a better user experience for the visitors.
Analytical cookies are used to understand how visitors interact with the website. These cookies help provide information on metrics the number of visitors, bounce rate, traffic source, etc.
Advertisement cookies are used to provide visitors with relevant ads and marketing campaigns. These cookies track visitors across websites and collect information to provide customized ads.