Американський випускний клас

Вересень 2008 рік

Отже 12 клас, останній клас в американській школі. З мого власного досвіду це найважчий етап в житті і карєрі учня та абітурієнта. Так от до чого я власне веду? В цьому році всі 12-класники зобовязані здати певне незалежне тестування, яке називається SAT. Цей тест проводиться деякою організацією, яка має назву College Board і яка власне є посередником між абітурієнтом та вищими навчальними закладами. Це мається на увазі, що результати цього тесту розсилаються прямо з цієї організації по різним ВНЗ, які абітурієнти вибирають, заповнюючи певну анкету. Стосовно цього тестування ВНЗ ставлять певні вимоги, які абітурієнт має виконати, щоб поступити. SAT складається з 3-х частин: математика, критичне читання і письмо, і кожна з цих частин має максимум 800 балів, тобто абітурієнт може набрати максимум 2400 балів. Цей тест проходить приблизно 3 години і кожна секція питань дається приблизно на 20-25 хвилин. До цих секцій входять від 30 до 50 питань, а також ессе, яке як правило учні пишуть на початку тестування. Ці секції чергуються, наприклад так: письмо, читання, математика, читання і так далі; всього тест включає 10 секцій. SAT проходить 6 разів на рік, тобто абітурієнт має можливість перездавати цей тест скільки хоче і звичайно цей тест є платним на відміну від шкільних екзаменів. Також учні, чия рідна мова не є англійською і які прожили в США менше 4 років мають здати TOEFL. Фактично це тестування на те, як учень володіє англійською мовою. Він складається з наступних частин: слухання, говоріння, читання і письмо. Ці частини мають деякі питання, на які абітурієнт має відповісти чи то письмово, чи то слухаючи розмови або лекції, чи то усно.
Отже, повернусь до свого випускного року. На початку року отримав я свій розклад який був достатньо складний, тобто починав я 1-м уроком і закінчував 10-м. Це виходить, що я був в приміщенні школи цілий день. Так вийшло через те, що я недавно прибув, а деяку кількість предметів на атестат я маю пройти. От я і наздогонив те, що американці учать з 9 класу. Але то нічого, бо такі академічні випробування я подолав в кінці кінців і досить таки успішно.

Кінець 11-го класу чи що таке regents examinations?

Червень 2008 рік

От і прийшов час моїх перших шкільних екзаменів в Америці. Це той тип екзаменів, які треба здати, щоб отримати атестат і випуститись зі школи. В цьому році мені треба було здати англійську мову, історію США, математику А та математику Б. Найбільше я переживав за історію, оскільки я в цій країні недавно і не знав деяких історичних нюансів. Але коли отримав результати екзаменів, то виявилось, що отримав по цьому екзамену 95. Це було моє найбільше приємне здивування щодо моїх перших академічних успіхів в Америці.
Отже, так закінчився мій перший і передостанній навчальний рік в США. Ось і настало літо, після якого мене чекає випускний рік, який виявився досить таким нелегким.

Transfer з ESL класу в regular English

15 лютого 2008 рік

Мене визвали на кафедру іноземних мов, щоб я взяв офіційний тест на знання англійської мови. Те тестування, як для мене, не було дуже важким. Воно включало читання, розмову, письмо та слухання. Тобто, очевидно, щоб оцінити базові знання англійської учня.Через деякий час мені сказали, що я його здав і з мого розкладу забрали ESL (English as Second Language) та поставили звичайну англійську для американців. Отже, вийшло, що я був ESL студентом тільки тиждень.
ESL класи даються для учнів, чия рідна мова не є англійською і яким треба підтянути знання по ній до відповідного рівня. Звичайно навчаються в цих класах від 1 до 4 років. Деякі навіть після школи мають можливість брати ESL.

Перший день в абсолютно для мене новій школі

11 лютого 2008 рік

Спочатку мені було дуже незручно орієнтуватись в новій школі, а також прилаштуватись до 4-хвилинних перерв між уроками. Але я зразу ж в перший день познайомився з багатьма російськомовними та українськомовними учнями, які мені значно допомогли розібратися з всією цією системою. На одному з уроків я пішов фотографуватись на photo ID і мені дали свіжу блискучу карту з моїм шкільним номером та імям. Також урок фізкультури значно відрізняється від українського. По-перше, треба обовязково придбати в школи кодовий замок, щоб залишати свої речі в роздягальні та мати шкільну спортивну форму з логотипами Лінкольна. По-друге, фізкультура аж ніяк не впливає на загальні оцінки, її просто треба пройти з певним мінімальним балом, щоб був кредит в атестаті. Також в школі є дуже багато різних видів спорту, і звідси уроки фізкультури є такими ж різноманітними. Тобто кожен може вибрати, що йому краще подобається: футбол, волейбол, баскетбол, фітнес, плавання, гольф, софтбол, крикет, теніс тощо.

Що ж таке Abraham Lincoln High School?

8 лютого 2008 рік

Пішли все таки записувати мене в цю “небезпечну” школу. Нікого такого страшного я там не побачив. Всі учні як учні, а школа як школа. Порівнюючи з моїм українським досвідом Лінкольн нічим не відрізняється від київської загальноосвітньої школи № 233. Працівники школи старались бути достатньо ввічливими і посміхались, оскільки так прийнято в американському етикеті. З собою ми взяли всі мої шкільні документи з України, включаючи атестат за 9 клас, табель за 10 клас і виписка оцінок за перший семестр 11 класу. Після того, як мене зареєстрували, мені сказали піти до Guidance Counselor, щоб отримати розклад і заповнити транскрипти. Для цього ще треба було побувати на двох кафедрах: кафедра іноземних мов, де мене протестували на знання англійської мови, щоб вирішити, який курс з англійської мені ставити, та кафедра математики. В кафедрі математики мені поставили найвищий курс Math B. В кафедрі англійської мені поставили найвищий рівень ESL. Потім counselor мені зарахувала кредити за предмети з України. Після того, як мені дали розклад, я побачив, що в них одні й ті самі предмети кожен день, а на обід виділяється повний урок в 45 хвилин. Також мені сказали підійти на другий робочий день в певний кабінет, щоб мене сфотографували на шкільне ID. Без цього ID і розкладу занятть в школу, їдальню та бібліотеку не пустять. Ще я чув, що, якщо загубити його, то за нове треба заплатити 2 долари.

Ознайомлення з американською системою освіти

3 грудня 2007 рік — 7 лютого 2008 рік

Протягом цього часу ми займались покупкою меблів і всього необхідного для квартири. Також шукали хорошу школу, куди можна вступити. За цей час здобули багато інформації про американську систему освіти. Згодом ця інформація стала не досить достовірною. По-перше, хотілось вступити в хорошу школу типу Murrow H.S. чи Goldstein H.S., але у місцевому відділі освіти пояснили, що туди можна вступати тільки через середню школу, подаючи заяву як в коледж (про історію з коледжами мова піде пізніше). Після такого візиту настрій звичайно був не дуже хороший. Далі мова піде про другий факт: чому та деяка інформація не є достовірною. Отже, ми радились з багатьма людьми, які на нашу думку мають певний досвід перебування в США на рахунок шкіл. Вони нам радили, щоб ні в якому разі не йшли в Abraham Lincoln High School, аргументуючи все тим, яка вона небезпечна. Навіть надали яскравий приклад як побили одного учня його афро-американські однокласники. Потім ті люди розказали, що батьки того учня судились з батьками тих порушників порядку, але результату то ніякого не дало. В результаті тієї байки (може і правдивої історії, яка була Бог знає коли) постражадалого учня перевели в іншу школі. Так ось, щодо мене, то мені трохи тяжкувато було змиритись з тим фактом, що я йду в Лінкольн.

Перші кроки в Новому Світі

Неділя 2 грудня 2007 рік

Спав я не дуже добре, оскільки ще не перенастроївся на новий часовий пояс. За вікном була досить таки красива зима. Кругом білів яскравий скрипучий сніжок. Пішли розвідувати нові, ще небачені нами, території. Перший, що ми розвідали, це був супермаркет “Таргет”. Мене просто вразила площа цього магазину. Напевно, щоб весь обійти треба витратити десь біля 3-4 годин.

Подорож між двома світами

Субота 1 грудня 2007 рік

Приїхали ми в аеропорт “Бориспіль”. Якраз падав гарний пухнастий сніг. Пройшли всю необхідну паспортну і кордонну перевірку без жодних проблем. Попрощались з нашою рідною Батьківщиною і переступили поріг літака компанії “Дельта” назустріч невідомому.
Для мене це був просто незабутній день, оскільки я перший раз побачив аеропорт і відчув, що означає летіти високо над хмарами. Всю свою повітряну подорож я провів біля вікна ілюмінатора і внаслідок я створив цілу серію фотографій, які відображають мої враженн
Прилетіли ми в Міжнародний аеропорт імені Джона Ф. Кеннеді міста Нью-Йорк. Це був гарний соняний вечір. І було класно спостерігати як золотистий диск сонця заходить за горизонт океану. Взяли з аеропорта таксі і попався досить такий дружелюбний і балакучий таксист-афро-американець. Приїхали в свою першу американську квартиру на Brighton Beach avenue. Закинули валізи і поїхали переночувати в готель який знаходиться в Джерсі Сіті. То був вже вечір і температура по моєму опустилась нижче нуля. По дорозі зайшли в якийсь Макдональдс в Чайнатауні на Бродвеї. Після такого перекусу і вигляду тої кафешки в мене абсолютно відпало бажання ходити Макдональдси.

Прощавай, Україно!

23 листопада 2007 рік

Відучився я в українському київському ліцеї приблизно 4 роки. Половина 11 класу. Все йшло до того, що буду випускатись з золотою медаллю. Але збулася давня і довгожданна мрія: поїхати в Америку. Прощання з моїм українським випускним класом було достатньо тепле і приємне. Коли останній раз я заходив в свій 11-Д клас, то мені мої однокласники зробили несподіваний подарунок та подарували великий український прапор, який вони всі дружньо підписали. Подарунок, який вони вибрали, був декоративний корабель. Потім коли я його роздивився, то помітив, що то модель “Санта Марії”: судна, на якому плавав Христофор Колумб. Ось такий вийшов тривіальний символізм. 🙂
Після цього дня я не уявляв, що я можу побачити по той бік Атлантичного океану.

Мої публікації

В цей блог я публікую записи у неформальному стилі. Це означає, що в тексті публікацій можуть бути деякі граматичні, синтаксичні чи пунктуаційні помилки та неточності.
Отже, наперед вибачайте за деяку неграмотність, на яку ви можете наткнутись у цьому щоденнику. 😉
П.С. Я створив цей щоденник, щоб поділитись своїми певними враженнями та деяким досвідом, а не для якогось конкурсу на письмові твори. (=
Первинно я опублікував те, що згадав. Згодом я буду ті публікації поповнювати, якщо згадаю ще щось.

Дякую за вашу зацікавленість! =)