Архіви позначок: new york

Землетрус у Нью-Йорку 2011

(C) NY Times
© NY Times

Сидів я за компютером. Сперся на бильце дивану. Відчуваю, що воно хитається. Випрямився. Все одно диван хитається. Думаю, що сталось. Встаю на ноги. А підлогу і решту предметів туди-сюди хитає. Вазон хитався, наче від вітру. Жалюзі теж гойдались. Мене самого вже почало гойдати. Таке відчуття було, наче я на якомусь атракціоні. Проте то не був ніякий атракціон, а 19-й поверх мого будинку. Думаю, що робочі щось роблять, бо не повірив, що землетрус може бути у Нью-Йорку. Читаю новини на соціальних мережах – всі кругом пишуть про землетрус на Східному Узбережжі. Намагався подзвонити батькам, але мобільний звязок не працював. І це не тільки в мене. Приходить мама і питає, чого я тут сиджу і чого ще не на вулиці. Я, не дуже розуміючи що до чого, вийшов з нею на вулицю, де багато вже переляканих співмешканців зібрались і обговорювали поштовх.
Ось таке от несподіване життя у місті, що ніколи не спить. 🙂

Згодом по телебаченню виступив мер Блумберг розясняючи ситуацію у місті.

Ілюстрація трасляції з Блумбергом
Ілюстрація трасляції з Блумбергом

P.S. А це виявився поштовх від 5.9-бального землетрусу у Вірджинії. Детальніше можете почитати за цим посиланням: NY Times про землетрус

Різдвяний Снігопад 2010

Snow Day 2010 =D

Весь час ми мріємо, щоб Різдво та Новий рік були як найсніжнішими. Так от, цього року, 26-27 грудня можна вважати, що наші мрії збулись. 😀 Якраз після Різдва Нью-Йорк буквально завалило пухнастим сніжком! 🙂 В деяких місцях його глибина становила приблизно 20 дюймів. Це, до речі, найбільший снігопад, котрий мені доводилось бачити протягом мого перебування у Великому Яблуці. 🙂

Snow Day! =D

Багато машин засипало по самі дахи. Автомобілісти відчайдушно намагалися розкопати свої засоби пересування.

Snow day!
Snow day!

Швидкість вітру була приблизно 30 миль за годину, а в деяких місцях, таких як на ось цій фотографії, пориви досягали 60 миль за годину. І це було досить відчутно, так як ледве можна було втриматись на ногах. На цій фотографії також ви можете побачити красиві снігові вихрі.

Snow day!

Вуличний рух помітно став менший. Автобуси перестали ходити.

Snow day!

Багато автомобілів внаслідок такого снігопаду стали виглядати як природні сніговики. 🙂

Snow day!

Піщаний пляж перетворився на сніжну пустелю.

Snow day!

Ось це вхід до метро, яке, звичайно, також не працює.

У школах та університах зараз і так різдвяні канікули, проте, якби були уроки, то їх швидше за все відмінили б, бо зараз всі такі заклади зачинені.

Багато людей зараз не працюють або працюють з дому через те, що неможливо дістатись до офісів, так як жоден транспорт не функціонує.

По телевізору весь час показають новини стосовно снігопаду.

Багато спортивних подій, на кшталт футбольного матчу в Нью-Йорку, було відмінено.


Ось з чого це все починалось.

 

А це пару годин пізніше.

Наслідки цього вражаючого природнього видовища.

Сніжний Ocean Parkway, поряд з будинком.

Трактор розчищає здоровенні кучугури снігу.

Сніжний Бордвок, біля пляжу.

Як же нью-йоркці подорожують?

Досить часто люди говорять про те, що в Америці без власного автомобіля не обійтись. Ну, взагалі-то для більшості випадків це правдиво, так як основна частина США це невеличкі містечка та села, де місцеві торговельні центри та супермаркети знаходяться далеко не за рогом вашого будинку. Наприклад, під час моєї подорожі в Glen Spey, NY в самому містечку я знайшов тільки парочку мотелів та місцевих кафешок. Єдині місця, де там поблизу можна закупитись, помітив я по дорозі, які знаходяться за декілька миль від цього тихого містечка. Автобусних зупинок я там теж не бачив, от звідси і випливає, що ці чутки частково правдиві. Стосовно Secaucus, NJ, то ситуація трішечки інша, оскільки там вже можна знайти громадський транспорт, а саме автобуси, щоб доїхати чи то в Манхеттен, чи то в Джерсі-Сіті.

Проте, коли справа доходить до обговорення Нью-Йорка, то тут таких проблем не виникає. І думаю відповідь очевидна, так як це велике місто, мегаполіс, яке не припиняє приваблювати туристів з різних куточків як континента, так і світу в цілому.

Вся транспортна система міста Нью-Йорк адмініструється компанією МТА. Вона охоплює різні численні різновиду громадського транспорту: від автобусів та метро до поїздів. Маршрути руху є досить комплексними. Наприклад, назви ліній метро перелічують числа від 1 до 7 і літери від А до Z. Також на одній колії можуть їздити поїзди, які належать до зовсім різних ліній маршруту. Тобто, коли ви подорожуєте нью-йоркським метро, слід бути досить уважним. Інакше замість того, щоб потрапити в Манхеттен, ви можете опинитись в Квінс. 😉 До речі, раз я через таку неуважність і опинився в курйозній ситуації. Коли їхав поїздом F, який теоретично мав завести мене в Бруклін, майже під хату, то не почув, що в нього змінився розклад, і він поїхав по лінії С. Як наслідок, прийшлося довго і нудно вертатись назад поїздом А, а потім пересідати на альтернативний транспорт, який приблизно їде в мою сторону. Отже, у кожного поїзда є свій розклад, і залежно від періоду тижня чи навіть доби він може їздити по-різному.

Станції метро є досить різноманітними. По-перше, одні є надземними, а інші – підземними. По-друге, одні є новіші, а інші є не дуже новими, я б сказав, трохи древніми. 🙂 Інтерєр досить таки залежить від району, кварталу і боро, де станція знаходиться. Наприклад, станція Canal Street, що є в Чайнатауні, прикрашена китайськими ієрогліфами та чайничками на стінах. Щоб відчути всю велич і красу нью-йоркського метро, вам просто необхідно відвідати Times Square / 42nd Street, що є звісно серцевиною Великого Яблука і найбільшою станцією метро цього мегаполіса. Вона налічує близько 24 лінії маршруту, які тут перетинаються.

Одна з найбільших станцій метро міста

Одна з найбільших станцій метро

Вагони електропоїздів теж є досить симпатичними. Старі мають помаранчево-жовті, а нові – світло сині сидіння. Влітку в поїздах вмикають кондиціонування, то стає досить приємно зайти в такі вагони, особливо в 40-градусну спеку. 🙂 Хоча досить часто вони настільки охолоджуються, що можна подумати, що ви знаходитесь у холодильнику. 😉 Також перше, що я помітив, це те, що вагони вдвічі ширші за київські. Наприклад, якщо хтось заходить з дитячим возиком, то місця біля дверей ще вистачає на декілька людей.

Ось зразок інтерєру поїзда Кю (Q), яким я подорожую в коледж. 🙂

Q train

Q train

Також, окрім громадського транспорту, серед нью-йоркців досить популярний велосипедний транспорт. Тому ледь не кожен проспект має хоча б по одній велосипедній дорожці. Ось так жителі мегаполіса піклуються про свій здоровий спосіб життя. 🙂

Нью-Йорк: сучасний Рим

Нью-Йорк є одним з найбільших міст світу. Це місто, де зосереджуються найбільші фінансові установи, де знаходяться одні з найвищих хмарочосів, куди люди зїжджаються з усіх, навіть найвіддаленіших, куточків світу. Саме тому, що сюди приїжджають люди з різноманітних країн, це місто налічує приблизно понад 100 мов та національностей, серед яких також є і виходці зі Східної Європи. Тобто, в цьому величезному мегаполісі є чимало наших співвітчизників, себто українців. Тут стільки національностей, тому що це велике місто стало немов початковою точкою для свіжих іммігрантів.

Українські іммігранти проживають у всіх 5 боро Нью-Йорка, але найбільше їх є у Брукліні, а саме в його південній частині. До цього моменту я повернуся трохи згодом. Досить часто чути відгуки про те, який страшний та небезпечний є Бруклін, оскільки там проживає багато чорного населення. Так, дійсно, це боро не є святим, але тут воно і не настільки погане, як про нього складають численні байки. Бруклін взагалі досить різноманітний і різнокольоровий стосовно рас та національностей. Тут є також досить багато євреїв, оскільки вони колись сюди мало не першими іммігрували, мусульман, латиносів, європейців, ну і трохи американців теж є. Все залежить від кварталу, по якому Ви зібрались гуляти чи в якому Ви бажаєте проживати, та від його рівня життя. Звичайно такі райони, як Coney Island чи Flatbush, є не дуже безпечними, оскільки там багато бідних живе. Їх рівень безпеки можна помітити по тому, як часто туди поліція з сиренами їздить. 🙂

Так от, я обіцяв вернутись до тематики Південного Брукліна, до якого входять Brighton Beach, Coney Island, Manhattan Beach, Sheepshead Bay.

Я збираюсь зупинитись на Брайтоні і описати, що ж це таке місце. Можливо, хто знайомий з російським та радянським кіноматографом, то памятає його зображення у фільмах “Брат 2” і “На Дерибасовской хорошая погода, а на Брайтоне опять идут дожди”. Цей район американці охрестили як Little Russia, або його неофіційно називають Little Odessa, оскільки на його вулицях можна почути досить багато одеситського акценту. 🙂 Тут також можна почути і нашу рідну мову соловїну. 🙂 Оскільки саме в цьому районі проживає багато іммігрантів, які нещодавно приїхали. Так як це місце знаходиться на узбережжі Атлантичного океану, то тут є чудовий пляж, де можна хоч ціле літо провести, а також бордвок (boardwalk) – така собі алея з деревяних дошок і з лавочками, де можна пройтись чи посидіти, помилувавшись океаном чи заходом сонця.

Також кажуть, що Бруклін – це єдине місце, де можна придбати наш рідний національний продукт, що є сало, та чорний хліб. Підтверджую, дійсно, так воно і є. 🙂

Якщо є якісь питання, звертайтесь. 😉

Зимовий Нью-Йорк

Цього року зима вийшла більш сніжною. Незважаючи на температуру близько нуля градусів, на протязі лютого Нью-Йорк засипало снігом тричі. Хоча, той сніг довго не затримався, а зразу ж і почав розтавати. Зате по всьому місту було оголошено стан надзвичайних погодних умов. На протязі всіх тих разів всі навчальні заклади, включаючи школи і університети, були закриті.

Ось статті з новинами, які були оголошені в один з тих надзвичайних зимових днів.
Блумберг оголошує про закриття шкіл.

Навіть Штаб ООН, що знаходиться в Манхеттені на 49 вулиці, було закрито.

Зима по-нью-йоркськи

Зима по-нью-йоркськи

Вища освіта в США

Після закінчення школи є досить широкий вибір різних закладів, де можна здобувати свою освіту. Про це я постараюсь достатньо чітко описати у цій публікації.

По-перше, більшість вищих навчальних закладів можна умовно поділити на громадські та приватні. Різниця між цими двома умовними типами у вартості навчання. Як правило, громадські університети на багато дешевші за приватні, наприклад, їхня вартість приблизно у 8 разів менша. До громадських ВНЗ (public universities) належать такі заклади як City University of New York (CUNY), State University of New York (SUNY) тощо. Приватними університетами є так звані топ вищі навчальні заклади такі як: New York University (NYU), Harvard University, Columbia University, Yale University та багато інших. Щодо вартості оплати за навчання, то CUNY приблизно коштує 5000 в рік, а NYU – приблизно 40000 в рік.
CUNY – це університет, який обєднує 23 коледжи, кожен з яких має свою якусь певну спеціалізацію. Наприклад, Baruch College спеціалізується на бухгалтерії та бізнесі, Brooklyn College – на різних науках, а Hunter College – на медицині.

По-друге, є 4-річні та 2-річні коледжи. У 4-річних закладах можна здобувати ступінь бакалавра і навіть кандидата та доктора наук (master’s degree and PhD). У 2-річних коледжах, які іменуються community colleges, можна здобути два типи ступенів спеціаліста. При першому типі (A.A.S.) ви можете зразу після випуску з коледжа іти працювати, а при другому (A.S. or A.A.) ви можете подавати на поступлення в 4-річні ВНЗ, які ще іменуються senior colleges.

Думаю з вищенаписаного ви могли помітити, що в США немає безкоштовних університетів. Тоді напевно у вас виникає питання: як же оплатитии освіту тим, у кого немає достатньо коштів чи у кого малий прибуток? Саме для таких випадків і існує фінансова допомога, на яку студенти можуть подаватись. Також є багато різноманітних грантів (grants) і стипендій (scholarships), які студент може отримати за певну академічну успішність та соціальну активність. Хоча є одне “але”: щоб отримати фінансову допомогу від держави, гранти та деякі стипендії ви маєте бути громадянином США або власником Зеленої Картки. Також є ще одна опція, суть якої полягає у позичанні коштів у ВНЗ та навчатись у кредит (loans).

Думаю я висвітлив більшість основних питань про американську вищу освіту. Якщо є якісь питання, не соромтесь задавати їх. 🙂

Про підручники

Почну я про шкільні підручники. Їх видають не так як в нас, в Україні, класний керівник замовляє у бібліотеці для класу. Оскільки тут немає такого розподілу на класи, то кожен вчитель індивідуально видає їх. Коли учень отримує підручник, то він зобовязаний заповнити певну анкету, де він залишає інформацію про себе, ціну книжки та підпис. Ця анкета залишається у вчителя до кінця семестру. У разі пропажі підручника учень буде зобовязаний заплатити за нього. Також, якщо це урок математики, то вчитель видає покористуватись на період навчання графічні калькулятори, вартість яких становить приблизно 95 доларів. Підручники теж не є дешевими, якщо Ви раптом зібрались їх загубити. 😉 Все це є звичайно власністю школи, яка отримує цю власність від місцевого відділу освіти.

Щодо підручників в коледжі, то тут уже не все так просто, оскільки в бібліотеці самих підручників не багато і їх або важко знайти, або вони видаються тільки на 2 години в читальному залі. В бібліотеці хіба що можна знайти художні твори, які треба на той чи інший предмет. Тому приходиться студентам самим шукати і купувати їх. Саме через це в книгарні коледжі є така послуга, через яку вони обмінюють користовані підручники на гроші. Навіть деякі професори присилають список підручників наперед, щоб студенти встигли знайти всі елементи тої необхідної літератури. Оскільки досить часто приходиться користуватися сайтами онлайн магазинів (Амазон, іБей тощо), які доставляють в період 5 робочих днів. Ціни таких підручників коливаються приблизно від 50 до 150 доларів.

Шкільні спогади: деякі цікаві та смішні ситуації

При вступі чи то в школу, чи в коледж, чи в університет треба обовязково показати історію щеплень. Після першого тижня мого навчання в Лінкольні мені додому прийшов лист зі школи, де просили надати деякі медичні документи. Ну я зразу ж пішов до лікаря і заніс їм все необхідне. Цілий рік не було ніяких питань. А коли почався 12 клас, то на другому тижні навчання виникла цікава ситуація. Я прийшов на урок. Вчитель перекладав якісь папери за своїм столом. Коли він читав один певний лист, то сказав мені до нього підійти. Я трохи здивований підійшов. Він мене спитав чи я давав історію про свої щеплення в медпункт. Звичайно моя відповідь була позитивна. Потім він мені дав того листа і пояснив, що мені треба ще раз піти за тими медичними паперами. Я подивився на той лист, де було написано, що я не пройшов вимоги стосовно щеплень і я маю бути виключеним зі школи. А також там була нотатка всім вчителям, щоб при моїй появі покликали охорону, яка має мене випроводити з приіщення школи. Насправді ніхто з вчителів не звав охорону, оскільки зрозуміли цю помилкову ситуацію. Після занятть я зразу ж побіг до лікаря в офіс і взяв ті потрібні папери. Наступного дня, коли я мав проходити через металодетектор мене зупинили і сказали почекати. А на першому уроці в мене якраз мав бути тест. Я їм це сказав, але вони вперто відстоювали свою позицію і мене не пускали в школу. Коли всіх просканували, то нарешті охорона завела мене в медпункт, де я віддав ті дорогоцінні щеплення. І звичайно на тест мені залишилось тільки 20 хвилин. Добре, що це була біологія, на яку мені не треба було багато часу, оскільки я ті теми добре знав. Та і вчитель був в курсі про цю мою ситуацію. Цей момент в моєму життя дуже запамятався через свою курйозність.

Ще одна ситуація… Під час мого випускного року в школі організували так званий піжамний день. В цей день всі майбутні випускники 2009 мали прийти в своїх улюблених піжамах. Водночас цікаво і смішно було спостерігати за таким видовищем. 🙂 Також пізніше під час уроків зробили показ фільму в актовому залі, куди пускали тільки тих, хто був в піжамах.

А от взимку був такий випадок… Десь в лютому 2009 випав гарний білий та пухнастий сніжок. Ледь-ледь тільки притрусило. Був чудовий зимовий день. Зранку я вже зібрався і пішов в школу. Підходжу до будівлі і помічаю, що якось досить мало людей. На шкільній парковці теж не було жодної машини. В звичайні будні вона майже повністю заповнена. Смикаю за ручку вхідних дверей бокового входу, а вони зачинені. Це мене здивувало. Вертаюсь до центрального входу, а охорона каже, що школа зачинена через те, що випав сніг. Ще й в слід сніжками обкидали. 🙂 Так що вийшов так званий сніжний день. 🙂

Ну і звичайно Хеллоуін не минув нашу школу… Напередодні цього свята Лінкольн відповідно прикрасили. Деякі учні та вчителі були одягнені в різноманітні костюми. У цілому приміщенні панував дух цього свята. Також вечером з сьомої години школа організувала костюмовану вечірку. Було цікаво спостерігати як в школу заходили учні в різноманітних яскравих костюмах. І кого там тільки не було… 🙂

Осінь 2009

Цього року осінь замінила літо досить швидко. З найперших тижнів температура повітря опустилась приблизно з 20 до 10 градусів по Цельсію. Також погода досить смугаста виходить. Тобто день сонечко світить, день дощик накрапає, а інший день хмара затягне небо так, що невидно ні початку ні краю. Також буває досить сильний вітер, що ледь мене зносив з ніг на вулиці. 🙂 Наприклад, нещодавно, коли повертався з коледжу, помітив дерево, яке лежало не зірване з коренем, а переломане, наче палиця. До речі дерево досить немолоде і велике було. Зате в такі дні мене дуже приголомшує океан своєю могутньою величчю, тобто мене зачаровує те, на скільки величезні хвилі розбиваються об піщяне та камяне побережжя. В періоди деяких штормів вони бувають приблизно від 2 до 4 метрів.
Сьогодні день був ну зовсім по-лондонськи. Цілий день дощ лив як із відра. Почався зранку, а перестав десь аж о 4 вечера. Тобто якраз мені повезло на той період, коли я був за межами дому. =)
Проте найцікавіше, що зима тут досить тепла. Наприклвд, 7 січня 2008 року памятаю температура повітря була приблизно 18 градусів тепла. Фактично це тому, що Південний Бруклін, де я зараз проживаю, знаходиться на тій самій широті, що і південь України, а саме Одеса. Звідси один з районів так неофіційно і називають: “Little Odesa”. По-моєму, такі кліматичні умови повязані з тим, що поряд знаходиться відкритий океан.
Отже, заради трьох місяців кайфу треба чекати решту девять. =)

Літо 2009

Цього року мої літні канікули виявились досить яскравими та насиченими. Саме тому, що за ці 3 місяці я встиг дуже класно відпочити, а також побачити чимало цікавих місць. Наприклад, за цей період нарешті здійснилась моя давня мрія: відвідати такі символи цього мегаполіса як Статую Свободи та Empire State Building (на даний момент найвищий хмарочос цього міста (після Веж Близнюків, які були знищені тероризмом), а також відомий через старий фільм про Кінг Конга). Поїздка на острів Свободи коштувала 12 баксів а на Емпайр Стейт Білдінг 18 доларів (так як в мене був студентський то 2 долари знижки дали). Дуже класно тоді погуляли з друзями, 13 годин проводили екскурсію по Манхеттену студенткам з України. 🙂
Також пізніше мені випала нагода побувати за межами Великого Яблука. Їздили на північ штату Нью-Йорк в місто Глен Спей, щоб відвідати щорічний Український Фестиваль в Нью-Йорку “Верховина”. Від такої поїздки в мене надзвичайно багато вражень було. Перш за все, що відчувається дуже сильний контраст між великим містом та тим містечком. Відчувається така спокійність і ненапруженість середовища. Це місто фактично знаходиться в горах, отже краєвид мене захопив ще більше. Реально це можна описати як Українські Карпати в США. І дійсно воно майже так і є бо там мешкає чимала українська громада, та громада, яка ще не забула ні своєї мови, ні культури. Найбільше мене зацікавило те, що там навіть вулиці назвали в честь відомих українських письменників та поетів. Наприклад, проходив повз вулиці Тараса Григоровича Шевченка та Богдана Лепкого. На галявині, де відбувався сам фестиваль є памятник Івану Яковичу Франку. Також та місцевість досить багата на різноманітну флору та фауну. Наприклад, бачив кущі папороті, сосни, ромашки та багато інших рослин, серед тварин індиків, які фактично є нативними для Нового Світу, оленів та багато інших. Кажуть, що і ведмеді також водяться. Але вони неагресивні так як грізлі. Наприклад, моя однокласниця одного такого сфотографувала під час її поїздки за Місто. Після фестивалю поїхали до найближчого озера, яке виявилось досить великим. Там можна було шашлики чи барбекю робити. пограти в pool (американський більярд), air hockey, та посидіти в невеличкому кафе. Те місце мені дуже нагадало такі, які багато в фільмах зображуються: класичне американське містечко.